Вихідна допомога при звільненні: що належить працівнику за законом
Вихідна допомога при звільненні — це грошова виплата, яку роботодавець зобов’язаний здійснити працівнику в момент припинення трудових відносин. Розмір, підстави та порядок нарахування регулюються Кодексом законів про працю України. Багато працівників не знають, в яких саме випадках вона виплачується і як перевірити правильність розрахунку.
Коли роботодавець зобов’язаний виплатити вихідну допомогу
Трудове законодавство чітко визначає перелік підстав для виплати. Виплата є обов’язковою, якщо звільнення відбулося не з вини працівника. Зокрема, це стосується таких випадків:
- скорочення чисельності або штату працівників
- ліквідація підприємства або реорганізація
- відмова від переведення на іншу посаду за станом здоров’я
- поновлення на посаді особи, яка раніше займала це місце
- призов або мобілізація працівника до Збройних сил України
- відмова від переїзду у зв’язку з переведенням підприємства в іншу місцевість
- розірвання договору через порушення роботодавцем трудового законодавства
Якщо працівник звільняється за власним бажанням або за угодою сторін — вихідна допомога не нараховується автоматично. Але трудовий договір або колективна угода можуть передбачати її виплату і в цих випадках.
Який розмір вихідної допомоги передбачено законом
Мінімальний розмір залежить від підстави звільнення. При скороченні штату або ліквідації підприємства виплачується не менше середнього місячного заробітку. При звільненні через порушення роботодавцем умов трудового договору — також не менше середнього місячного заробітку.
Розрахунок проводиться на основі середньоденного заробітку за останні два календарні місяці. Якщо працівник у цей період перебував у відпустці або на лікарняному, до розрахунку беруться попередні фактично відпрацьовані місяці. Стаж роботи на підприємстві на розмір мінімальної виплати не впливає, але трудовий договір може передбачати збільшення суми залежно від тривалості роботи.
Що вважається середнім заробітком для розрахунку
Середній заробіток включає основну заробітну плату, доплати, надбавки, премії, що мають постійний характер. До розрахунку не входять разові виплати, матеріальна допомога, компенсація за невикористану відпустку та виплати, які не стосуються фонду оплати праці.
Якщо протягом розрахункового періоду заробітна плата індексувалася або змінювалася, ці зміни враховуються відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України.
Чи виплачується вихідна допомога під час воєнного стану
Під час воєнного стану трудові відносини регулюються з урахуванням змін, внесених до законодавства. Закон № 2136-IX дозволяє роботодавцям призупиняти дію трудового договору, але не скасовує обов’язок виплати вихідної допомоги при звільненні за передбаченими КЗпП підставами.
Якщо підприємство ліквідується або скорочує штат під час воєнного стану — виплата вихідної допомоги залишається обов’язковою. Затримка або відмова є порушенням прав працівника і підставою для звернення до Держпраці або суду.
Коли саме мають виплатити вихідну допомогу
Виплата здійснюється в день звільнення. Якщо в цей день працівник був відсутній, роботодавець зобов’язаний провести розрахунок не пізніше наступного дня після звернення працівника. Разом із вихідною допомогою виплачується заробітна плата за відпрацьований час і компенсація за невикористані дні відпустки.
Затримка виплати зарплати або вихідної допомоги понад один місяць дає працівнику право вимагати компенсацію відповідно до індексу інфляції за весь час прострочення.
Чи можна отримати більше, ніж передбачає закон
Так. Трудовий договір або колективний договір можуть встановлювати більший розмір вихідної допомоги. Наприклад, деякі роботодавці прописують виплату у розмірі двох або трьох середніх місячних заробітків при скороченні. Якщо така умова є в договорі — вона є обов’язковою для виконання.
Працівник має право перед підписанням документів при звільненні перевірити трудовий договір і колективну угоду. Якщо передбачено більший розмір, але роботодавець виплачує мінімум — це є підставою для претензії або судового позову.
Що робити, якщо вихідну допомогу не виплатили або виплатили частково
Перший крок — письмово звернутися до роботодавця з вимогою провести повний розрахунок. У зверненні зазначається дата звільнення, підстава та сума, яка не виплачена. Роботодавець зобов’язаний надати відповідь.
Якщо відповіді немає або в ній відмовлено — працівник має право звернутися до Державної служби з питань праці. Скарга подається онлайн або письмово. Держпраця проводить перевірку і може зобов’язати роботодавця виплатити суму та накласти штраф.
Паралельно або замість цього можна звернутися до суду. Позов про стягнення заробітної плати та вихідної допомоги не оподатковується судовим збором. Строк позовної давності у трудових спорах — один рік з дня, коли працівник дізнався про порушення своїх прав.
Важливі деталі, які часто не враховують при звільненні
Якщо працівника змушують написати заяву «за власним бажанням» замість проведення офіційного скорочення — він автоматично втрачає право на вихідну допомогу. Такі дії роботодавця є незаконними. Працівник може оскаржити підставу звільнення в суді і вимагати зміни формулювання та виплати належних коштів.
Також важливо: вихідна допомога не є доходом, який зменшує право на допомогу по безробіттю. Після звільнення за скороченням штату або ліквідацією підприємства можна одночасно отримати вихідну допомогу від роботодавця і стати на облік у центр зайнятості для отримання виплат по безробіттю.
