Втратила домівку в Маріуполі, син бореться на фронті: жінка-водій “Тролейбуса Перемоги” в Хмельницькому
Повернення до життя після втрат
Марія Іванова ніколи не уявляла, що її життя складеться саме так. Ще півтора року тому вона жила зі своєю родиною в затишному Маріуполі, навіть не припускаючи, що рідне місто перетвориться на руїни. Проте трагічні події російського вторгнення змінили все. Втративши дім, Марія разом із сином вимушено переїхали до Хмельницького. Попри важкі обставини, жінка знайшла в собі сили, аби стати частиною команди “Тролейбуса Перемоги” — унікального проекту, що висвітлює героїчні історії українців.
Від Маріуполя до Хмельницького
Марія та її син Андрій жили в Маріуполі з 2010 року. Жінка працювала в торговому центрі, а її чоловік Олександр — на металургійному комбінаті. Родина мешкала в затишній квартирі, яку вони поступово облаштовували. Та все змінилося, коли 24 лютого 2022 року Росія розпочала повномасштабне вторгнення в Україну.
“Це був жахливий час. Ми ховалися в підвалах, намагаючись вижити серед безперервних обстрілів та бомбардувань. Усе навколо руйнувалося на очах. Коли ми втратили електрику, воду та опалення, зрозуміли, що далі так жити неможливо”, — згадує Марія.
Родина вирішила тікати з міста, коли ситуація стала загрозливою для їхнього життя. Вони пройшли через кілометрові черги на блокпостах та небезпечні маршрути, поки не дісталися кордону і не знайшли прихисток у Хмельницькому.
“Коли ми приїхали сюди, то відчули, наче почали життя з чистого аркуша. Нам довелося все починати спочатку — шукати житло, роботу, налагоджувати побут. Але ми раділи, що змогли врятувати свої життя”, — розповідає Марія.
Окрім Марії, до Хмельницького переїхали ще кілька тисяч переселенців з Маріуполя. Міська влада намагалася допомогти їм у пристосуванні до нових умов, виділяючи тимчасове житло та сприяючи в пошуку робочих місць.
Одного дня Марія побачила оголошення про набір водіїв на новий проект “Тролейбус Перемоги”. Жінка одразу вирішила спробувати себе в ролі водія.
“Я ніколи раніше не керувала тролейбусом, але завжди мріяла спробувати. До війни я мала посвідчення водія легкового автомобіля, тож вирішила пройти навчання і отримати необхідні документи. Коли я їхала на співбесіду, то відчувала хвилювання, але розуміла, що це шанс почати нове життя”, — розповідає Марія.
Хмельницький став для неї й Андрія другим домом, де вони знайшли роботу, житло та людей, які підтримують їх у скрутну хвилину. Однак Марія й далі переживає за чоловіка, який залишився в Маріуполі, та сина, який воює на фронті.
“Серце розривається, коли я думаю про них. Але я впевнена, що ми одного дня зустрінемося. Поки що я роблю все, що в моїх силах, аби допомогти Україні. Бути частиною “Тролейбуса Перемоги” — це моя можливість віддячити за допомогу, яку ми отримали. Кожного дня, коли я беру до рук кермо, я присвячую свою роботу нашим захисникам та всім, хто постраждав від війни”, — зазначає Марія.
