Збиваюче дешеві перехоплювачі України
Ціна сучасного американського Patriot у $4 млн дуже відрізняється від українських безпілотників-перехоплювачів, які коштують від $1 тис. до кількох тисяч доларів. Саме ця різниця стала одним із чинників успіху нового українського напряму військової промисловості.
Найефективніше застосування української дронової ППО полягає в тому, щоб “взяти на себе” дешеві повітряні цілі, тим самим дозволяючи високовартісним ракетним комплексам зберігати боєкомплект для потужніших балістичних і крилатих ракет.
Назва “дрон-перехоплювач” охоплює кілька типів апаратів. Це насамперед швидкі FPV-квадрокоптери, які отримують цілевказання й наздоганяють ціль. Також до цієї категорії належать крилаті або літакові безпілотники з більшою дальністю та тривалістю польоту, частина яких може повернутися, якщо перехоплення не відбулося.
Ефективність такої системи забезпечує не лише сам дрон-перехоплювач, а й комплексний підхід: радари, засоби радіоелектронної боротьби, мобільні вогневі групи, авіація тощо. Саме це надає українській дроновій ППО перевагу над простим експортом окремих безпілотників.
Багато виробників беруть участь у цьому ринку, випускаючи не лише перехоплювачі, а й FPV-дрони, засоби РЕБ, компоненти. Тому складно виокремити дохід саме від перехоплювачів.
Точно оцінити обсяг українського ринку дронів-перехоплювачів наразі неможливо. Офіційно відомо про понад 3 млрд грн за чотирма державними контрактами, але це лише частина загальної картини. Інші замовлення надходять від військових, громад, благодійних фондів і міжнародних партнерів. Загальні експертні оцінки коливаються у межах $100-500 млн.
На світовому рівні також спостерігається різнобій у цифрах. Одні оцінки стосуються вузького сегмента апаратів, що фізично перехоплюють повітряні цілі, а інші — всієї системи протидії безпілотникам: від виявлення до знешкодження. Останні замовлення, як правило, сягають мільярдів доларів, проте їх не можна напряму ділити на кількість перехоплювачів.
Головна відмінність українського та західного підходів полягає в комплексності рішень. Якщо Україна наразі сильніша у швидкому масовому перехопленні, то США і Ізраїль мають перевагу в інтегрованих системах, які об’єднують різні сенсори, засоби ураження й управління. Однак Європа починає наздоганяти, локалізуючи перевірені рішення.
Найактивніший зовнішній попит на українські перехоплювачі сформували країни Перської затоки – після досвіду масованих атак безпілотниками вони почали активно обговорювати купівлю українських розробок. При цьому для таких покупців критично важливим є не лише безпосередньо апарат, а й накопичений в Україні досвід бойового застосування, розміщення екіпажів, інтеграції з іншими засобами ППО.
Поступово експортне вікно для українських технологій відкривається ширше – минулого літа Україна запровадила спрощену “швидку доріжку” для постачання військової продукції до країн, з якими підписано відповідні угоди. І вже кілька українських компаній отримали можливість поставити до США тестові партії в рамках програми “Drone Dominance”.
