Україна в тенетах неефективного опалення
Енергетична безпека країни під загрозою
Щороку Україна втрачає сотні мільйонів кубометрів газу через масовий імпорт та продаж заборонених неенергоефективних газових котлів. Це суттєво ускладнює спроби забезпечити енергетичну незалежність на тлі постійних атак на критичну інфраструктуру.
За оцінками експертів, лише за період 2023-2025 років до України було ввезено близько 150 тисяч таких котлів. Їх використання коштує країні майже 870 мільйонів кубометрів газу за 10 років експлуатації. Це ресурс, який Україна змушена імпортувати або шукати шляхи для його економії в інших сферах.
Фактично, на ринку існує паралельний сегмент, який працює поза регуляторними вимогами. Тіньові гравці пропонують дешевші, але марнотратні моделі, нівелюючи зусилля України з адаптації європейських стандартів енергоефективності. Це підриває довіру міжнародних партнерів та гальмує євроінтеграцію.
Ілюзія економії
Покупка неефективного котла може здаватися привабливішою для споживача, адже відразу коштуватиме на 100 євро дешевше. Проте ця ілюзія швидко розвіюється, коли споживач зіштовхується з непомірними витратами на газ.
Через суттєво вищу потребу в газі (до 580 кубометрів на рік) такі котли обходяться на 4,6 тисячі гривень дорожче щороку. Таким чином, перевитрата коштів за перший рік експлуатації повністю компенсує початкову різницю в ціні.
Ризики для всіх
Тіньовий ринок неефективного опалення перекладає витрати на всіх: державу, бізнес та домогосподарства.
Зменшення податкової бази через дешевші котли оцінюється в 600-650 мільйонів гривень. Ці кошти могли б спрямовуватись на відновлення пошкодженої інфраструктури.
Підприємці на легальному ринку втрачають конкурентоспроможність через недобросовісну конкуренцію. Енергосистема перебуває під додатковим навантаженням, особливо в опалювальний сезон. А кінцеві споживачі змушені переплачувати за газ через марнотратне використання енергії.
Системні рішення
Органи влади вже посилюють нагляд за ринком та митний контроль, фіксуючи випадки вилучення неефективної продукції та застосування санкцій. Водночас очевидно, що разових заходів недостатньо – необхідна системна та скоординована політика.
Ключові кроки мають включати:
– поглиблення взаємодії між митними та наглядовими органами;
– недопущення введення в експлуатацію заборонених котлів, особливо в новобудовах;
– посилення моніторингу онлайн-продажів;
– інформування споживачів про ризики неефективного опалення;
– невідворотність відповідальності порушників.
Лише комплексний підхід, що враховує інтереси держави, бізнесу та громадян, здатен вирішити цю системну проблему та убезпечити енергетичну безпеку країни.
